Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№3(47) // 2014

 

Обкладинка

 

1. Ювілеї

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

К 70-летию Юрия Николаевича Соколова

Отметил свой юбилей руководитель отдела интервенционной кардиологии Национального научного центра «Институт кардиологии им. акад. Н. Д. Стражеско» НАМН Украины, член-корреспондент НАМН Украины, почетный член Европейского общества кардиологов, заслуженный врач Украины, профессор Юрий Николаевич Соколов.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

2. Передова стаття

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Реєстр перкутанних коронарних втручань: порівняльний аналіз 2012 — 2013 рр.

Реєстр перкутанних коронарних втручань (Реєстр ПКВ) був створений у середині 2010 р. Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація інтервенційних кардіологів України». Перший протокол був заповнений 12.04.2010 р. На сьогодні (10.08.2014 р., 20 год 00 хв) у Реєстрі ПКВ заповнено 40 177 протоколів пацієнтів (у серпні 2012 р. ця цифра становила 25 252), яким проведено коронарографію (КГ), ПКВ або обидві процедури одночасно. За минулий рік збільшилася кількість КГ і ПКВ на 19,3 і 26,3 % відповідно. Кількість центрів/відділень, у яких загальна кількість ПКВ становить понад 100 на рік, збільшилася з 23 до 30 за період 2013 р. Аналіз результатів реєстру підтвердив збільшення кількості первинних коронарних втручань у пацієнтів зі STEMI за минулий рік на 45,6 %, зменшилося надходження «пізніх» (12 — 24 години від початку симптомів) пацієнтів для первинного ПКВ з 23 до 19 %, що стало можливим за рахунок формування Регіональних реперфузійних мереж у восьми областях України. Уперше був проведений аналіз кількості виконаних первинних втручань на 1 млн населення 23 областей України. Середня кількість первинних ПКВ на 1 млн населення — 75 (від 0 до 222). Одним з основних досягнень у формуванні Регіональних реперфузійних мереж в областях на базі реперфузійних центрів, які можуть проводити первинні коронарні втручання у пацієнтів зі STEMI в режимі 24/7, є зниження летальності не лише в реперфузійних центрах, а й загальної летальності пацієнтів з гострим інфарктом міокарда в областях.

Ключові слова: коронарографія, перкутанні коронарні втручання, реперфузійна терапія, гострий інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця.

 

Реестр перкутанных коронарных вмешательств: сравнительный анализ 2012—2013 гг.

Реестр перкутанных коронарных вмешательств (Реестр ПКВ) был создан в середине 2010 г. Всеукраинской общественной организацией «Ассоциация интервенционных кардиологов Украины». Первый протокол был заполнен 12.04.2010 г. К настоящему моменту (10.08.2014 г., 20 ч 00 мин) в Реестре ПКВ заполнено 40 177 протоколов пациентов (в августе 2012 г. эта цифра составила 25 252), которым проведена коронарография (КГ), ПКВ либо обе процедуры одновременно. За прошедший год увеличилось количество КГ и ПКВ на 19,3 и 26,3 % соответственно. Количество центров/отделений, в которых общее количество ПКВ составляет более 100 в год, увеличилось с 23 до 30 за период 2013 г. Анализ результатов реестра подтвердил увеличение количества первичных коронарных вмешательств у пациентов со STEMI за прошедший год на 45,6 %, уменьшилось поступление «поздних» (12 — 24 часа от начала симптомов) пациентов для первичного ПКВ с 23 до 19 %, что стало возможным за счет формирования Региональных реперфузионных сетей в восьми областях Украины. Впервые был проведен анализ количества выполненных первичных вмешательств на 1 млн населения в 23 областях Украины. Среднее количество первичных ПКВ на 1 млн населения — 75 (от 0 до 222). Одним из основных достижений в формировании Регионарных реперфузионных сетей в областях на базе реперфузионных центров, которые могут проводить первичные коронарные вмешательства у пациентов со STEMI в режиме 24/7, является снижение летальности не только в реперфузионных центрах, но и общей летальности пациентов с острым инфарктом миокарда в областях.

Ключевые слова: коронарография, перкутанные коронарные вмешательства, реперфузионная терапия, острый инфаркт миокарда, ишемическая болезнь сердца.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

3. Стандарти діагностики та лікування

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Рекомендации Европейского общества кардиологов 2013 года по ведению пациентов с хроническими формами ишемической болезни сердца. Часть ІІІ

Лечение отдельных форм хронической ишемической болезни сердца

Микрососудистая стенокардия

Медикаментозное лечение микрососудистой стенокардии начинают с назначения традиционных антиангинальных препаратов (табл. 1): нитратов короткого действия в момент приступа и β-адрено блокаторов. Последние особенно показаны пациентам с признаками повышенной адренергической активности, то есть с высокой частотой сердечных сокращений (ЧСС) в состоянии покоя или при низких нагрузках. Для достаточной эффективности лечения часто оказывается необходимым комбинировать разные препараты.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

4. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Нові аспекти будови міокарда шлуночків серця

В. П. Захарова, О. М. Трембовецька, Т. В. Савчук, Б. В. Бацак, К. В. Руденко, О. В. Руденко

Мета роботи — вивчити особливості тривимірної організації міокарда шлуночків серця.

Матеріали і методи. Робота побудована на результатах макроскопічного вивчення свинячих сердець, препарованих за методом F. Torrent-Guasp (n = 10), А. С. Гуляєвої та І. М. Рощевської (n = 5) і за нашою модифікацією методу А. С. Гуляєвої (n = 5). У зв’язку із загальним принципом будови міокарда у ссавців одержані результати макроскопічних досліджень екстраполювали на людину. Для вивчення гістологічної будови міокарда людини використовували секційний матеріал (серійні зрізи шлуночків 12 сердець плодів 22-го тижня гестації та 3 сердець дорослих людей).

Результати та обговорення. Від бічних поверхонь певних кардіоміоцитів (КМЦ) в один бік відходять відгалуження, що дають початок новим міокардіальним пучкам, спрямованим під кутом до вихідного. За рахунок цього відбувається нарощування маси міокарда від верхівки до основи серця й водночас формуються різноспрямовані м’язові пучки. У внутрішньому шарі міокарда лівого шлуночка (ЛШ) КМЦ орієнтовані від верхівки до основи в косому напрямку проти годинникової стрілки. Сполучені під кутом із ними КМЦ зовнішнього шару формують пласт, спрямований від основи до верхівки за годинниковою стрілкою. На рівні сосочкових м’язів ЛШ більшість КМЦ внутрішнього і зовнішнього шарів змінюють свій напрямок, створюючи середній циркулярний шар міокарда. У ділянці задньої міжшлуночкової борозни існує вертикальний м’язовий тяж, що дає відгалуження в міжшлуночкову перегородку, базальні відділи шлуночків та надшлуночковий гребінь правого шлуночка (ПШ). Цей тяж у стані скорочення може слугувати точкою опори для міокарда основи шлуночків. Крім того, точкою опори для міокарда ЛШ є трабекули, які скорочуються й орієнтовані вздовж повздовжньої осі серця. У них під кутом уплітаються розрізненими групами м’язові волокна внутрішнього шару шлуночка, що передає ротаційний компонент руху ЛШ. Трабекули ПШ з’єднують протилежні його стінки, посилюючи констрикторну функцію стінок ПШ. У передній стінці вихідного тракту ЛШ від вічка аорти до базальних кінців аорти і в міжшлуночкову перегородку йдуть два повздовжні м’язові пучки, які при скороченні повинні підтягувати корінь аорти назустріч плину крові, що виганяється із ЛШ.

Висновки. Міокард сановить собою тривимірну замкнуту, синцитіоподібну структуру з різноспрямованими пучками м’язових волокон, консолідоване, послідовне (від верхівки до основи) скорочення яких забезпечує найбільш ефективний — констриктивно-ротаційний — режим роботи ЛШ.

Ключові слова: серце, міокард, морфологія.

 

Новые аспекты строения миокарда желудочков сердца

В. П. Захарова, Е. М. Трембовецкая, Т. В. Савчук, Б. В. Бацак, К. В. Руденко, Е. В. Руденко

Цель работы — изучить особенности трехмерной организации миокарда желудочков сердца.

Материалы и методы. Работа построена на результатах макроскопического изучения свиных сердец, препарированных по методу F. Torrent-Guasp (n = 10), А. С. Гуляевой и И. М. Рощевской (n = 5) и в нашей модификации метода А. С. Гуляевой (n = 5). В связи с общим принципом строения миокарда у млекопитающих результаты этих макроскопических исследований экстраполировали на человека. Для изучения гистологического строения миокарда человека использовали секционный материал (серийные срезы желудочков 12 сердец плодов 22-й недели гестации и 3 сердец взрослых людей).

Результаты и обсуждение. От боковых поверхностей определенных кардиомиоцитов (КМЦ) в одну сторону отходят ответвления, дающие начало новым миокардиальным пучкам, направленным под углом к исходным. За счет этого происходит наращивание массы миокарда от верхушки к основанию сердца и вместе с тем формируются разнонаправленные мышечные пучки. Во внутреннем слое миокарда левого желудочка (ЛЖ) КМЦ ориентированы от верхушки к основанию в косом направлении против часовой стрелки. Соединенные под углом с ними КМЦ наружного слоя формируют пласт, направленный от основания к верхушке по часовой стрелке. На уровне сосочковых мышц ЛЖ большинство КМЦ внутреннего и наружного слоев меняют свое направление, создавая средний циркулярный слой миокарда. В области задней межжелудочковой борозды существует вертикальный мышечный тяж, дающий ответвления в межжелудочковую перегородку, базальные отделы желудочков и наджелудочковый гребень правого желудочка (ПЖ). Этот тяж в состоянии сокращения может служить точкой опоры для миокарда основания желудочков. Точкой опоры для миокарда верхушечного отдела ЛЖ являются сокращающиеся трабекулы, которые ориентированы вдоль продольной оси сердца. В них под углом вплетаются разрозненными группами мышечные волокна внутреннего слоя желудочка, что сообщает ротационный компонент движению ЛЖ. Трабекулы ПЖ соединяют противоположные его стенки, усиливая констрикторную функцию миокарда ПЖ. В передней стенке выходного тракта ЛЖ от устья аорты к базальным концам трабекул и в межжелудочковой перегородке идут два продольных мышечных пучка, которые при сокращении должны подтягивать корень аорты навстречу потоку крови, изгоняемому из ЛЖ.

Выводы. Миокард представляет собою трехмерную замкнутую, синцитиоподобную структуру с разнонаправленными пучками мышечных волокон, консолидированное, последовательное (от верхушки к основанию) сокращение которых обеспечивает наиболее эффективный — констриктивно-ротационный — режим работы ЛЖ.

Ключевые слова: сердце, миокард, морфология.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

5. Стандарти діагностики та лікування

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Виявлення ознак підвищення тиску наповнення лівого шлуночка за допомогою стрес-ехокардіографії з дозованим фізичним навантаженням у чоловіків із неускладненою артеріальною гіпертензією

М. Ю. Колесник

Мета роботи — оцінити поширеність підвищення тиску наповнення лівого шлуночка (ЛШ) та виявити предиктори збільшення величини показника Е/е’ за даними стрес-ехокардіографії з дозованим фізичним навантаженням і визначенням діастолічної функції ЛШ методом тканинної допплерографії в чоловіків з ізольованою артеріальною гіпертензією (АГ) І — ІІІ ступеня.

Матеріали і методи. У дослідження залучено 275 чоловіків з АГ, яким було виконано стрес-ехокардіографію з дозованим фізичним навантаженням. Усім пацієнтам проводили стандартне клінічне та лабораторне обстеження, добове моніторування артеріального тиску і трансторакальну ехокардіоскопію із тканинною допплерографією. Показник Е/е’ розраховували у стані спокою та одразу після припинення субмаксимального тредміл-тесту. Патологічним уважали значення післянавантажувального Е/е’ > 13. Для виявлення предикторів патологічної реакції показника Е/е’ використовували логістичний регресійний аналіз.

Результати та обговорення. У 17 (6,6 %) пацієнтів зареєстровано збільшення Е/е’ > 13 після фізичного навантаження. За результатами логістичного регресійного аналізу факторами, що впливають на Е/е’ після навантаження, стали вік, індекс маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ), лінійний діастолічний розмір лівого передсердя (ЛП), наявність діастолічної дисфункції ЛШ у спокої, рівень глюкози, креатиніну та С-реактивного протеїну, толерантність до фізичного навантаження і значення Е/е’ у стані спокою. Незалежними предикторами за даними багатофакторного аналізу виявилися ІММЛШ > 138 г/м2 (ВШ 1,48; 95 % ДІ 1,06 — 2,08; р = 0,02) та Е/е’ у стані спокою > 8 (ВШ 1,02; 95 % ДІ 1,003 — 1,04; р = 0,02).

Висновки. Поширеність патологічного підвищення показника Е/е’ у відповідь на фізичне навантаження в чоловіків з неускладненою АГ становить 6,6 %. Незалежними предикторами збільшення тиску наповнення ЛШ є ІММЛШ та Е/е’ у стані спокою. Використання стрес-ехокардіографії з оцінкою Е/е’ після дозованого фізичного навантаження може бути рекомендовано хворим із помірною і значною гіпертрофією ЛШ та Е/е’ у стані спокою > 8 для виявлення групи ризику щодо розвитку серцевої недостатності зі збереженою фракцією викиду ЛШ.

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, тиск наповнення лівого шлуночка, стрес-ехокардіографія, фізичне навантаження.

 

Выявление признаков повышения давления наполнения левого желудочка при помощи стресс-эхокардиографии с дозированной физической нагрузкой у мужчин с неосложненной артериальной гипертензией

М. Ю. Колесник

Цель работы — оценить распространенность повышения давления наполнения левого желудочка (ЛЖ) и выявить предикторы увеличения показателя показателя Е/е' по данным стресс-эхокардиографии с дозированной физической нагрузкой и определением диастолической функции ЛЖ методом тканевой допплерографии у мужчин с изолированной артериальной гипертензией (АГ) I — III степени.

Материалы и методы. В исследование включили 275 мужчин с АГ, которым была выполнена стресс-эхокардиография с дозированной физической нагрузкой. Всем пациентам проводили стандартное клиническое и лабораторное обследование, суточное мониторирование артериального давления и трансторакальную эхокардиоскопию с тканевой допплерографией. Расчет показателя Е/е' осуществляли в состоянии покоя и сразу после прекращения субмаксимального тредмил-теста. Патологическим считали значение постнагрузочного Е/е' > 13. Для выявления предикторов патологической реакции показателя Е/е' использовали логистический регрессионный анализ.

Результаты и обсуждение. У 17 (6,6 %) пациентов зарегистрировано увеличение Е/е' > 13 после физической нагрузки. По результатам логистического регрессионного анализа факторами, влияющими на Е/е' после нагрузки, стали возраст, индекс массы миокарда левого желудочка (ИММЛЖ), линейный диастолический размер левого предсердия (ЛП), наличие диастолической дисфункции ЛЖ в покое, уровень глюкозы, креатинина и С-реактивного протеина, толерантность к физической нагрузке и значение Е/е' в состоянии покоя. Независимыми предикторами по данным многофакторного анализа оказались ИММЛЖ > 138 г/м2 (ОШ 1,48; 95 % ДИ 1,06 — 2,08; р = 0,02) и Е/е' в состоянии покоя > 8 (ОШ 1,02; 95 % ДИ 1,003 — 1,04; р = 0,02).

Выводы. Распространенность патологического повышения показателя Е/е' в ответ на физическую нагрузку у мужчин с неосложненной АГ составляет 6,6 %. Независимыми предикторами увеличения давления наполнения ЛЖ являются ИММЛЖ и Е/е' в состоянии покоя. Использование стресс-эхокардиографии с оценкой Е/е' после дозированной физической нагрузки может быть рекомендовано больным с умеренной и значительной гипертрофией ЛЖ и Е/е' в состоянии покоя > 8 для выявления группы риска по развитию сердечной недостаточности с сохраненной фракцией выброса ЛЖ.

Ключевые слова: артериальная гипертензия, давление наполнения левого желудочка, стресс-эхокардиография, физическая нагрузка.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

6. Стандарти діагностики та лікування

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Показники обміну гомоцистеїну як один із критеріїв серцево-судинного ризику у хворих на ішемічну хворобу серця

Г. Р. Акопян, І. М. Назарько, Є. В. Андрєєв

Мета роботи — вивчити рівні показників обміну гомоцистеїну (ГЦ) у пацієнтів із хронічною ішемічною хворобою серця (ІХС) з різним ступенем ризику серцево-судинних ускладнень порівняно зі здоровими особами.

Матеріали і методи. У 51 пацієнта (40 (78,4 %) чоловіків і 11 (21,6 %) жінок, середній вік (46,9 ± 4,5) року) з діагнозом ІХС і стабільної стенокардії напруження I — IV функціонального класу визначали рівень ГЦ у сироватці крові за допомогою набору реактивів виробництва Axis-Shield (Велика Британія) та імуноферментного аналізатора Stat Fax 2100 (США), цистеїну в сироватці крові — модифікованим методом Гайтонде, метіоніну в сироватці крові — методом Салівана. Підвищеним рівнем ГЦ вважали його зростання понад 10 мкмоль/л. Ризик серцево-судинних ускладнень у хворих на ІХС оцінювали відповідно до рекомендацій Європейського товариства кардіологів (2013). Результати порівнювали з показниками 53 здорових осіб, зіставних за віком і статтю.

Результати та обговорення. До групи низького ризику ввійшли 25 (49 %) пацієнтів з ІХС, до групи високого — 26 (51 %). Середній рівень ГЦ у пацієнтів з ІХС вірогідно перевищував такий у здорових осіб ((9,75 ± 2,04) і (8,26 ± 1,13) мкмоль/л відповідно; р < 0,05). Середній рівень метіоніну не відрізнявся у хворих на ІХС із низьким і високим ризиком ((9,75 ± 2,04) і (8,26 ± 1,13) мкмоль/л відповідно; р < 0,05), але в обох групах був вірогідно більшим, ніж у контрольній групі ((17,44 ± 2,59) мкмоль/л; р < 0,05). У хворих на ІХС з високим серцево-судинним ризиком встановлено вірогідні залежності між рівнями ГЦ та цистеїну, а також між рівнями метіоніну та цистеїну (r2 = 0,52, t2 = 0,008, р < 0,01 і r2 = –0,49, t2 = 0,014, р < 0,05 відповідно) на відміну від хворих на ІХС з низьким ризиком (t1 = 0,61, t2 = 0,53 при t5 % < 0,05).

Висновки. Гіпергомоцистеїнемія встановлена в 19,2 % пацієнтів з ІХС та високим рівнем ризику серцево-судинних ускладнень і відсутня у здорових осіб, зіставних за віком і статтю. У хворих на ІХС з високим ризиком серцево-судинних ускладнень на відміну від здорових осіб, зіставних за віком і статтю, наявний прямий лінійно-кореляційний зв’язок середньої сили між концентраціями ГЦ та цистеїну і обернена лінійна залежність середньої сили між рівнями метіоніну та цистеїну.

Ключові слова: ішемічна хвороба серця, чинники ризику, гомоцистеїн, метіонін, цистеїн, гіпергомоцистеїнемія.

 

Показатели обмена гомоцистеина как один из критериев сердечно-сосудистого риска у больных ишемической болезнью сердца

Г. Р. Акопян, И. М. Назарько, Е. В. Андреев

Цель работы — изучить уровни показателей обмена гомоцистеина (ГЦ) у пациентов с хронической ишемической болезнью сердца (ИБС) с разной степенью риска сердечно-сосудистых осложнений по сравнению со здоровыми лицами.

Материалы и методы. У 51 пациента (40 (78,4 %) мужчин и 11 (21,6 %) женщин, средний возраст (46,9 ± 4,5) года) с диагнозом ИБС и стабильной стенокардии напряжения I — IV функционального класса определяли уровень ГЦ в плазме крови с использованием набора реактивов производства Axis-Shield (Великобритания) и иммуноферментного анализатора Stat Fax 2100 (США), цистеина в плазме крови — по модифицированному методу Гайтонде, метионина в плазме крови — по методу Саливана. Риск сердечно-сосудистых осложнений у больных ИБС оценивали в соответствии с рекомендациями Европейского общества кардиологов (2013). Результаты сравнивали с показателями 53 здоровых лиц, сопоставимых по возрасту и полу.

Результаты и обсуждение. В группу низкого риска вошли 25 (49 %) пациентов с ИБС, в группу высокого риска — 26 (51 %). Средний уровень ГЦ у пациентов с ИБС достоверно превышал таковой у здоровых лиц ((9,75 ± 2,04) и (8,26 ± 1,13) мкмоль/л соответственно; р < 0,05). Средний уровень метионина не отличался у больных ИБС с низким и высоким риском ((19,94 ± 3,84) и (20,55 ± 4,07) мкмоль/л соответственно; t = 0,69, р > 0,05), но в обеих группах был достоверно выше, чем в контрольной ((17,44 ± 2,59) мкмоль/л; р < 0,05). В группе больных ИБС с высоким риском сердечно-сосудистых осложнений выявлены достоверные зависимости между уровнями ГЦ и цистеина, с одной стороны, и между уровнями метионина и цистеина, с другой (r2 = 0,52, t2 = 0,008, р < 0,01 и r2 = –0,49, t2 = 0,014, р < 0,05 соответственно), в отличие от больных ИБС группы с низким риском (t1 = 0,61, t2 = 0,53 при t5 % < 0,05).

Выводы. Гипергомоцистеинемия выявлена у 19,2 % пациентов с ИБС и высоким риском сердечно-сосудистых осложнений при отсутствии таковой у здоровых лиц, сопоставимых по возрасту и полу. У больных ИБС с высоким риском сердечнососудистых осложнений в отличие от здоровых лиц, сопоставимых по возрасту и полу, присутствует прямая линейнокорреляционная связь средней силы между концентрациями ГЦ и цистеина, а также обратная линейная зависимость средней силы между концентрациями метионина и цистеина.

Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца, факторы риска, гомоцистеин, метионин, гипергомоцистеинемия, цистеин.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

7. Стандарти діагностики та лікування

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Некоронарогенна кардіоміопатія у робітників вібро-шумових професій

С. Г. Сова, Є. О. Лебедєва

Мета роботи — провести діагностику некоронарогенного дистрофічного процесу в міокарді робітників авіапідприємств, які зазнають тривалого комбінованого впливу локальної імпульсної вібрації і виробничого шуму.

Матеріали і методи. У клініках професійних захворювань Національного медичного університету імені О. О. Богомольця та ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова НАМН України» в період із 2010 до 2013 р. за допомогою методу коронаровентрикулографії (КВГ) обстежено 130 осіб з кардіалгічним синдромом. Основну групу (87 осіб) становили робочі авіапідприємств, які у процесі роботи зазнають тривалого комбінованого впливу локальної імпульсної вібрації і виробничого шуму. У контрольну групу ввійшли 43 пацієнти, порівнянні з основною групою за віком і співвідношенням статей, що не зазнають дії зазначеного чинника. Крім КВГ, усім пацієнтам проведено поглиблене кардіологічне й загальноклінічне обстеження.

Результати та обговорення. В основній групі ознаки гемодинамічно значущого атеросклеротичного процесу виявлено у 24,1 % осіб, у групі контролю кількість таких пацієнтів становила 23,6 %. Середня величина стенозу за даними КВГ в основній групі становила (41,8 ± 6,7) %, у групі контролю — (44,4 ± 7,2) %. Серед типів коронарного кровообігу (КК) в обох групах порівняння переважав правий тип, який був у 60,9 і 55,8 % осіб відповідно. Лівий тип КК в основній групі виявлений у 23,0 %, а в групі контролю — у 32,6 % обстежених. Найрідше реєстрували збалансований тип КК: 16,1 % в основній групі й 14,0 % у контрольній. За впливом основних модифікаційних чинників серцево-судинного ризику на розвиток атеросклеротичного процесу в коронарних судинах статистично значущих відмінностей між групами порівняння не виявлено. Серед обстежених осіб без КВГ-ознак ураження коронарних судин за допомогою методу векторехокардіографії показано переважання дистрофічного процесу в серцевому м’язі в робітників вібро-шумових професій.

Висновки. В обстежених осіб основної та контрольної групи значущих відмінностей за частотою і ступенем розвитку атеросклеротичного процесу в стінці коронарних артерій не виявлено. Причиною кардіалгічного синдрому в осіб основної групи може бути некоронарогенний дистрофічний процес, який розвивається в міокарді робітників унаслідок тривалого комбінованого впливу локальної вібрації та виробничого шуму.

Ключові слова: вібрація, шум, дистрофічний процес, коронаровентрикулографія, векторехокардіографія, поздовжня деформація міокарда лівого шлуночка.

 

Некоронарогенная кардиомиопатия у рабочих вибро-шумовых профессий

С. Г. Сова, Е. О. Лебедева

Цель работы — провести диагностику некоронарогенного дистрофического процесса в миокарде рабочих авиапредприятий, подвергающихся длительному комбинированному воздействию локальной импульсной вибрации и производственного шума.

Материалы и методы. В клиниках профессиональных заболеваний Национального медицинского университета имени А. А. Богомольца и ГУ «Национальный институт сердечно-сосудистой хирургии им. Н. М. Амосова НАМН Украины» в период с 2010 по 2013 г. при помощи метода коронаровентрикулографии (КВГ) обследовано 130 лиц с кардиалгическим синдромом. Основную группу (87 лиц) составили рабочие авиапредприятий, подвергающиеся в процессе работы длительному комбинированному воздействию локальной импульсной вибрации и производственного шума. В контрольную группу вошли 43 пациента, сопоставимые с основной группой по возрасту и соотношению полов, которые не подвергаются действию указанного фактора. Помимо КВГ, всем пациентам проведено углубленное кардиологическое и общеклиническое обследование. Результаты и обсуждение. В основной группе признаки гемодинамически значимого атеросклеротического процесса выявлены у 24,1 % лиц, в группе контроля количество таких пациентов составило 23,6 %. Средняя величина стеноза по данным КВГ в основной группе составила (41,8 ± 6,7) %, в группе контроля — (44,4 ± 7,2) %. Среди типов коронарного кровообращения (КК) в обеих группах сравнения преобладал правый тип, который составил 60,9 и 55,8 % соответственно. Левый тип КК в основной группе выявлен у 23,0 %, а в группе контроля — у 32,6 % обследованных. Реже всего встречался сбалансированный тип КК: 16,1 % в основной группе и 14,0 % в контрольной. По влиянию основных модифицируемых факторов сердечно-сосудистого риска на развитие атеросклеротического процесса в коронарных сосудах статистически значимых отличий между группами сравнения не обнаружено. Среди обследованных лиц без КВГ-признаков поражения коронарных сосудов при помощи метода векторэхокардиографии показано преобладание дистрофического процесса в сердечной мышце у рабочих вибро-шумовых профессий.

Выводы. У обследованных лиц основной и контрольной групп значимых отличий по частоте и степени развития атеросклеротического процесса в стенке коронарных артерий не обнаружено. Причиной кардиалгического синдрома у лиц основной группы может быть некоронарогенный дистрофический процесс, развивающийся в миокарде рабочих вследствие длительного комбинированного влияния локальной вибрации и производственного шума.

Ключевые слова: вибрация, шум, дистрофический процесс, коронаровентрикулография, векторэхокардиография, продольная деформация миокарда левого желудочка.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

8. Стандарти діагностики та лікування

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Оптимізація контролю артеріального тиску у хворих на артеріальну гіпертензію 3-го ступеня в амбулаторній практиці лікаря-кардіолога за допомогою уніфікованого покрокового алгоритму лікування

К. М. Амосова, Ю. В. Руденко, О. І. Рокита, І. Ю. Кацитадзе

Мета роботи — визначити ефективність спрощеного покрокового алгоритму антигіпертензивного лікування щодо досягнення цільового офісного і нормального (≤ 135/85 мм рт. ст.) домашнього артеріального тиску (АТ) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) 3-го ступеня порівняно з пацієнтами з АГ 1 — 2-го ступеня та підвищення їхньої прихильності до лікування в загальній амбулаторній практиці лікаря-кардіолога.

Матеріали і методи. У відкритому проспективному дослідженні ПЕРФЕКТ узяли участь 54 амбулаторних кардіологи лікувальних установ Києва, які залучили 431 пацієнта віком від 35 до 70 років (середній вік (57,3 ± 0,5) року) з неускладненою есенціальною АГ, з АТ > 160/100 мм рт. ст., якщо їх раніше не лікували, або ≥ 140/90 мм рт. ст., якщо лікували. Упродовж 6 міс влаштовували шість основних візитів і два додаткових за потребою. Під час першого візиту лікар визначав АТ за допомогою стандартизованого автоматичного приладу Microlife BPW200 з універсальною манжетою. Хворого забезпечували осцилометричним автоматичним приладом Microlife BP3AG1, навчали ним користуватися, проводили бесіду щодо модифікації способу життя та призначали фіксовану комбінацію периндоприлу й амлодипіну в дозі 5/5, 5/10, 10/5 або 10/10 мг за вибором лікаря (1-й крок). Перед кожним наступним візитом хворий 7 днів двічі на добу самостійно вимірював АТ та фіксував результати у щоденнику. У разі недосягнення цільового офісного АТ (< 140/90 мм рт. ст.) на подальших візитах підвищували дозу фіксованої комбінації периндоприлу й амлодипіну до максимально переносної (2-й крок) і послідовно призначали індапамід-ретард 1,5 мг/добу (3-й крок), спіронолактон 25 мг двічі на добу (4-й крок), моксонідин у дозі від 0,2 до 0,6 мг/добу або доксазозин 4 — 8 мг/добу (5-й крок). У хворих, які отримували антигіпертензивну терапію до залучення в дослідження, під час першого візиту, а у всіх пацієнтів під час завершального візиту оцінювали прихильність до лікування за допомогою анкети (X. Girerd та співавт., 2001). Ефективність лікування оцінювали за первинними кінцевими точками: кількість хворих, котрі досягли цільового рівня офісного АТ через 6 міс спостереження, та кількість хворих з нормальним домашнім АТ (< 135/85 мм рт. ст.), а також визначали зміни у прихильності до лікування.

Результати та обговорення. За результатами обстеження під час першого візиту 93 (21,6 %) пацієнти з АГ 3-го ступеня ввійшли в 1-шу групу, а 338 (78,4 %) пацієнтів з АГ 1 — 2-го ступеня — у 2-гу. Хворі обох груп були зіставними за віком, індексом маси тіла, частотою виявлення супутніх ішемічної хвороби серця, цукрового діабету 2 типу й уражень органів-мішеней, а також за кількістю курців. Серед пацієнтів 1-ї групи чоловіків виявилося достовірно більше (р < 0,05). Через 6 міс середній систолічний офісний АТ знизився з (184,1 ± 1,0) до (134,0 ± 1,1) мм рт. ст. та з (160,7 ± 0,5) до (130,1 ± 0,5) мм рт. ст., діастолічний — зі (106,8 ± 0,9) до (80,5 ± 0,8) мм рт. ст. та з (94,6 ± 0,4) до (78,8 ± 0,4) мм рт. ст. відповідно у хворих 1-ї та 2-ї груп (усі р < 0,001). Цільовий офісний АТ був досягнутий у 69,9 % хворих 1-ї та у 86,4 % 2-ї групи, нормальний рівень домашнього АТ — у 48,4 і 67,2 % випадків відповідно (усі р < 0,01). Низький рівень прихильності до лікування мали під час першого візиту 39 (46,4 %) і 142 (52 %), на шостому візиті — 2 (2,4 %) і 23 (8,4 %) хворих 1-ї та 2-ї груп відповідно (усі р < 0,01), високий рівень прихильності під час першого візиту — 30 (35,7 %) і 62 (22,7 %), на шостому візиті — 50 (59,5 %) і 128 (46,9 %) хворих 1-ї та 2-ї груп відповідно (усі р < 0,01).

Висновки. Застосування у хворих на неускладнену АГ покрокового алгоритму лікування на основі фіксованої комбінації периндоприлу й амлодипіну із контролем домашнього АТ та освітньою програмою в амбулаторній практиці лікарівкардіологів дало змогу досягнути через 6 міс лікування цільового рівня офісного АТ в 69,9 % пацієнтів з АГ 3-го ступеня й у 86,4 % пацієнтів з АГ 1-го та 2-го ступеня, що супроводжувалося зниженням домашнього АТ до нормального рівня (≤ 135/85 мм рт. ст.) у 48,4 і 67,2 % випадків відповідно. Такий підхід є ефективним щодо підвищення прихильності хворих до лікування незалежно від початкового рівня підвищення АТ та забезпечує частоту високої і помірної прихильності до лікування за даними анкети X. Girerd у 97,6 % хворих на АГ 3-го ступеня і в 91,6 % пацієнтів з АГ 1-го та 2-го ступеня.

Ключові слова: есенціальна артеріальна гіпертензія, цільовий артеріальний тиск, периндоприл, амлодипін, фіксована низькодозова комбінація, прихильність до лікування.

 

Оптимизация контроля артериального давления у больных артериальной гипертензией 3-й степени в амбулаторной практике врача-кардиолога с помощью унифицированного пошагового алгоритма лечения

Е. Н. Амосова, Ю. В. Руденко, О. И. Рокита, И. Ю. Кацитадзе

Цель работы — определить эффективность унифицированного пошагового упрощенного алгоритма антигипертензивной терапии (АГ) для достижения целевого офисного и нормального домашнего (≤ 135/85 мм рт. ст.) артериального давления (АД) у больных АГ 3-й степени по сравнению с пациентами с АГ 1 — 2-й степени и повышения их приверженности к лечению в общей амбулаторной практике врача-кардиолога.

Материалы и методы. В открытом проспективном исследовании ПЕРФЕКТ приняли участие 54 амбулаторных кардиолога лечебных учреждений Киева, которые включили 431 пациента в возрасте от 35 до 70 лет (средний возраст (57,3 ± 0,5) года) с неосложненной эссенциальной АГ, с АД > 160/100 мм рт. ст. у лечившихся ранее или ≥ 140/90 мм рт. ст. у нелечившихся. В течение 6 мес проводили 6 основных визитов и 2 дополнительных по необходимости. На первом визите врач определял АД с помощью стандартизированного автоматического прибора Microlife BPW200 с универсальной манжетой. Больного обеспечивали осциллометрическим автоматическим прибором Microlife BP3AG1, обучали им пользоваться, проводили беседу по модификации образа жизни и назначали фиксированную комбинацию периндоприла и амлодипина в дозе 5/5, 5/10, 10/5 или 10/10 мг по выбору врача (1-й шаг). Перед каждым последующим визитом больной 7 дней дважды в день самостоятельно измерял АД и фиксировал результаты в дневнике. В случае недостижения целевого офисного АД (< 140/90 мм рт. ст.) на последующих визитах повышали дозу фиксированной комбинации периндоприла и амлодипина до максимально переносимой (2-й шаг) и последовательно назначали индапамид-ретард 1,5 мг/сутки (3-й шаг), спиронолактон 25 мг два раза в сутки (4-й шаг), моксонидин в дозе от 0,2 до 0,6 мг/сутки или доксазозин 4 — 8 мг/сутки (5-й шаг). У больных, которые получали антигипертензивную терапию до включения в исследование, на первом визите и у всех больных на заключительном визите оценивали приверженность к лечению с помощью анкеты (X. Girerd и соавт., 2001). Эффективность лечения оценивали по первичным конечным точкам: количество больных, достигших целевого уровня офисного АД через 6 мес наблюдения, и количество больных с нормальным домашним АД (< 135/85 мм рт. ст.), а также определяли изменения в приверженности к лечению.

Результаты и обсуждение. По результатам обследования на первом визите 93 (21,6 %) пациента с АГ 3-й степени составили 1-ю группу, а 338 (78,4 %) пациентов с АГ 1 — 2-й степени — 2-ю. Больные обеих групп были сопоставимы по возрасту, индексу массы тела, частоте выявления сопутствующих ишемической болезни сердца, сахарного диабета 2 типа и поражения органов-мишеней, а также количеству курильщиков. Среди пациентов 1-й группы оказалось большее число мужчин (р < 0,05). Через 6 мес среднее систолическое офисное АД снизилось с (184,1 ± 1,0) до (134,0 ± 1,1) мм рт. ст. и с (160,7 ± 0,5) до (130,1 ± 0,5) мм рт. ст., диастолическое — с (106,8 ± 0,9) до (80,5 ± 0,8) мм рт. ст. и с (94,6 ± 0,4) до (78,8 ± 0,4) мм рт. ст. соответственно у больных 1-й и 2-й групп (все р < 0,001). Целевой уровень офисного АД был достигнут у 69,9 % больных 1-й и у 86,4 % 2-й группы, нормальный уровень домашнего АД — в 48,4 и 67,2 % случаев соответственно. Низкий уровень приверженности к лечению на первом визите отмечен у 39 (46,4 %) и 142 (52 %), на шестом визите — у 2 (2,4 %) и 23 (8,4 %) больных 1-й и 2-й групп соответственно (все р < 0,01), высокий уровень приверженности на первом визите — у 30 (35,7 %) и 62 (22,7 %), на шестом визите — у 50 (59,5 %) и 128 (46,9 %) больных 1-й и 2-й групп соответственно (все р < 0,01).

Выводы. Применение у больных с неосложненной АГ пошагового алгоритма лечения на основе фиксированной комбинации периндоприла и амлодипина с контролем домашнего АД и образовательной программой в амбулаторной практике врачей-кардиологов позволило достичь через 6 мес лечения целевого уровня офисного АД у 69,9 % пациентов с АГ 3-й степени и у 86,4 % пациентов с АГ 1-й и 2-й степени, что сопровождалось снижением домашнего АД до нормального уровня (≤ 135/ 85 мм рт. ст.) в 48,4 и 67,2 % случаев соответственно. Такой подход оказался эффективным независимо от исходного уровня АД и позволил обеспечить высокую и умеренную приверженность к лечению по данным анкеты X. Girerd 97,6 % пациентов с АГ 3-й степени и 91,6 % пациентов с АГ 1-й и 2-й степени.

Ключевые слова: эссенциальная артериальная гипертензия, целевое артериальное давление, периндоприл, амлодипин, фиксированная низкодозовая комбинация, приверженность к лечению.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

9. Стандарти діагностики та лікування

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Зміни параметрів внутрішньосерцевої гемодинаміки у хворих на ішемічну хворобу серця, поєднану із цукровим діабетом 2 типу

Н. В. Алтуніна

Мета роботи — вивчити особливості структурно-функціональних змін серця за даними ехокардіографії у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), які перенесли інфаркт міокарда (ІМ), із цукровим діабетом (ЦД) 2 типу та без нього.

Матеріали і методи. Обстежено 87 хворих (середній вік — (60,21 ± 0,87) року), з яких 31 особа — пацієнти, котрі перенесли ІМ та хворіють на ЦД 2 типу (основна група), 29 хворих з перенесеним ІМ без ЦД та 27 — пацієнти з ізольованим ЦД 2 типу. Ехокардіографічне дослідження з оцінкою морфофункціонального стану міокарда виконували за загальноприйнятою методикою.

Результати та обговорення. У хворих основної групи на відміну від осіб контрольної групи виявлено достовірне збільшення розмірів усіх камер серця (р < 0,001), потовщення стінок лівого шлуночка (ЛШ) (р < 0,001), зниження фракції викиду (ФВ) (р < 0,001) і порушення діастолічної функції ЛШ та правого шлуночка (ПШ) з переважанням діастолічної дисфункції релаксаційного типу, підвищення тиску в легеневій артерії (р < 0,001). Під час зіставлення ехокардіографічних показників пацієнтів основної групи з показниками хворих на ІХС, які перенесли ІМ, без ЦД 2 типу виявлено достовірне збільшення розмірів лівого (ЛП) (р < 0,01) і правого передсердь (р < 0,05), зниження ФВ (р < 0,01) та більш глибоку діастолічну дисфункцію ЛШ та ПШ. Морфофункціональний стан міокарда пацієнтів основної групи порівняно з хворими на ізольований ЦД 2 типу характеризується достовірним збільшенням розмірів ЛП (р < 0,05), зниженням ФВ (р < 0,001) та більш вираженими порушеннями діастоли ЛШ.

Висновки. Наявність ЦД 2 типу у хворих на ІХС, які перенесли ІМ, порівняно з такими ж пацієнтами без ЦД 2 типу в нашому дослідженні асоціювалася зі збільшенням кінцевосистолічного розміру ЛШ та розмірів передсердь, ремоделюванням ЛШ переважно за типом концентричної гіпертрофії, більш глибокою діастолічною дисфункцією ЛШ і ПШ та значнішим порушенням систоли ЛШ.

Ключові слова: ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, цукровий діабет 2 типу, ехокардіографія.

 

Изменения параметров внутрисердечной гемодинамики у больных ишемической болезнью сердца, сочетанной с сахарным диабетом 2 типа

Н. В. Алтунин

Цель работы — изучить особенности структурно-функциональных изменений сердца по данным эхокардиографии у больных ишемической болезнью сердца (ИБС), которые перенесли инфаркт миокарда (ИМ), с сахарным диабетом (СД) 2 типа и без него.

Материалы и методы. Обследованы 87 больных (средний возраст — (60,21 ± 0,87) года), из которых 31 — пациенты, перенесшие ИМ, с СД 2 типа (основная группа), 29 больных с перенесенным ИМ без СД и 27 — пациенты с изолированным СД 2 типа. Эхокардиографическое исследование с оценкой морфофункционального состояния миокарда проводили по общепринятой методике.

Результаты и обсуждение. У больных основной группы в отличие от лиц контрольной группы выявлено достоверное увеличение размеров всех камер сердца (р < 0,001), утолщение стенок левого желудочка (ЛЖ) (р < 0,001), снижение фракции выброса (ФВ) (р < 0,001) и нарушение диастолической функции ЛЖ и правого желудочка (ПЖ) с преобладанием диастолической дисфункции релаксационного типа, повышение давления в легочной артерии (р < 0,001). При сопоставлении эхокардиографических показателей пациентов основной группы с больными ИБС, которые перенесли ИМ, без СД 2 типа выявлено достоверное увеличение размеров левого (ЛП) (р < 0,01) и правого предсердий (р < 0,05), снижение ФВ (р < 0,01) и более глубокая диастолическая дисфункция ЛЖ и ПЖ. Морфофункциональное состояние миокарда пациентов основной группы по сравнению с показателями пациентов с изолированным СД 2 типа характеризуется достоверным увеличением размеров ЛП (р < 0,05), снижением ФВ (р < 0,001) и более выраженным нарушением диастолы ЛЖ.

Выводы. Наличие СД 2 типа у больных ИБС, перенесших ИМ, по сравнению с такими же пациентами без СД 2 типа в нашем исследовании ассоциировалось с увеличением конечносистолического размера ЛЖ и размеров предсердий, ремоделированием ЛЖ преимущественно по типу концентрической гипертрофии, более глубокой диастолической дисфункцией ЛЖ и ПЖ и большим нарушением систолы ЛЖ.

Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца, инфаркт миокарда, сахарный диабет 2 типа, эхокардиография.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

10. Стандарти діагностики та лікування

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Роль дуплексної флуометрії в оцінці стану тканин нижньої кінцівки у пацієнтів із хронічною ішемією нижніх кінцівок

Н. Ю. Літвінова, В. А. Черняк, О. В. Панчук, І. І. Плюта

Мета роботи — визначити параметри лазерної допплерівської флоуметрії (ЛДФ) у пацієнтів із хронічною ішемією нижніх кінцівок (ХІНК) різного ступеня за Фонтейном та їх кореляцію із клінічними й ультразвуковими параметрами макрогемодинаміки.

Матеріали і методи. У період з 2010 до 2013 р. у проспективному відкритому дослідженні взяли участь 60 пацієнтів із ХІНК, середній вік — (68,0 ± 7,9) року (від 47 до 72 років). Середня тривалість симптомів становила 2 міс (від 2 тижнів до 1 року). У 20 пацієнтів була ХІНК ІІ стадії за Фонтейном (група В), у 20 — ІІІ (С) і у 20 — IV (D). Для контролю використовували дані ЛДФ 15 здорових добровольців, порівнянних за віком і супутньою патологією (група А). Оцінювали систолічний сегментарний тиск на кісточці та ЛДФ-граму з використанням оклюзійної проби.

Результати та обговорення. Виявлено статистично достовірне розходження між усіма групами за даними вимірювання систолічного артеріального тиску на кісточці. У групі А кісточково-плечовий індекс (КПІ) становив 0,9 — 1,2, у групі В — 0,8 — 0,6, С — 0,5 — 0,4, D — 0,3 і менше. Найсуттєвіші зміни спостерігаються в ділянці HF- і CF-коливань. Так, внесок HF-коливань у загальний спектр осциляцій у хворих з ХІНК зростає до 15 %, тоді як у нормі він становить близько 5 %; в ділянці кардіоритму він зростає до 6 — 7 % (у нормі 1,1 — 1,3 %). Ступінь вираження змін за амплітудою ритмічних складових флаксмоцій перебуває у прямому зв’язку зі стадією ХІНК і ступенем порушення артеріального кровообігу. Отримані нами результати свідчать про тісну кореляцію систолічного сегментарного тиску, КПІ і показників ЛДФ-грами, тобто показників макро- й мікрогемодинаміки.

Висновки. Велике значення для діагностики і особливо контролю за якістю проведеного лікування, має оцінка ступеня розладів мікроциркуляції, котра тісно корелює з такими показниками макродинаміки, як сегментарний тиск на артеріях кісточки і КПІ. Критеріями критичної ішемії тканин нижньої кінцівки можуть служити дуже низький показник мікроциркуляції (менше 2 перфузійних одиниць (перф. од.)); різке зниження рівня флаксмоцій (середнє квадратичне відхилення менше 0,2 перф. од.); різке зниження або відсутність вазомоторних хвиль LF-ритму; підвищення до 0,2 — 0,3 перф. од. амплітуди HF-ритму; підвищення до 0,3 — 0,4 перф. од. амплітуди CF-ритму.

Ключові слова: лазерна дуплексна флоуметрія, хронічна ішемія нижніх кінцівок, діагностика.

 

Роль дуплексной флоуметрии в оценке состояния тканей нижней конечности у пациентов с хронической ишемией нижних конечностей

Н. Ю. Литвинова, В. А. Черняк, О. В. Панчук, И. И. Плюта

Цель работы — определить параметры лазерной допплеровской флоуметрии (ЛДФ) у пациентов с хронической ишемией нижних конечностей (ХИНК) разной степени по Фонтейну и их корреляцию с клиническими и ультразвуковыми параметрами макрогемодинамики.

Материалы и методы. В период с 2010 по 2013 г. в проспективном открытом исследовании приняли участие 60 пациентов с ХИНК, средний возраст — (68,0 ± 7,9) года (от 47 до 72 лет). Средняя продолжительность симптомов составляла 2 мес (от 2 недель до 1 года). У 20 пациентов была ХИНК ІІ стадии по Фонтейну (группа В), у 20 — ІІІ (С) и у 20 — IV (D). В качестве контроля использовали данные ЛДФ 15 здоровых добровольцев, сопоставимых по возрасту и сопутствующей патологии (группа А). Оценивали систолическое сегментарное давление на лодыжке и ЛДФ-грамму с использованием окклюзионной пробы.

Результаты и обсуждение. Выявлено статистически достоверное различие между всеми группами по данным измерения систолического давления на лодыжке. В группе А лодыжечно-плечевой индекс (ЛПИ) составил 0,9 — 1,2, в группе В — 0,8 — 0,6, С — 0,5 — 0,4, D — 0,3 и менее. Наиболее существенные изменения наблюдаются в области HF- и CF-колебаний. Так, вклад HF-колебаний в общий спектр осцилляций у больных с ХИНК возрастает до 15 %, тогда как в норме он составляет около 5 %; в области кардиоритма он возрастает до 6 — 7 % (в норме 1,1 — 1,3 %). Степень выраженности изменений по амплитуде ритмических составляющих флаксмоций находится в прямой связи со стадией ХИНК и степенью нарушения артериального кровообращения. Полученные нами результаты свидетельствуют о тесной корреляции систолического сегментарного давления, ЛПИ и показателей ЛДФ-граммы, то есть показателей макро- и микрогемодинамики.

Выводы. Большое значение для диагностики и особенно контроля над качеством проводимого лечения, имеет оценка степени расстройств микроциркуляции, которая тесно коррелирует с такими показателями макродинамики, как сегментарное давление на артериях лодыжки и ЛПИ. Критериями критической ишемии тканей нижней конечности могут служить очень низкий показатель микроциркуляции (менее 2 перфузионных единиц (перф. ед.)); резко сниженный уровень флаксмоций (среднее квадратическое отклонение менее 0,2 перф. ед.); резкое снижение или отсутствие вазомоторных волн LF-ритма; повышение до 0,2 — 0,3 перф. ед. амплитуды HF-ритма; повышение до 0,3 — 0,4 перф. ед. амплитуды CF-ритма.

Ключевые слова: лазерная дуплексная флоуметрия, хроническая ишемия нижних конечностей, диагностика.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

11. Стандарти діагностики та лікування

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

L-Аргінін у комплексній терапії хронічної ішемії нижніх кінцівок при атеросклерозі

О. Б. Кутовий, І. В. Люлько, Аммар Амро, Д. О. Кисілевський

Мета роботи — оцінити ефективність L-аргініну в лікуванні хронічної ішемії нижніх кінцівок при оклюзійно-стенотичних ураженнях магістральних судин на тлі атеросклерозу.

Матеріали і методи. Обстежено 62 пацієнтів з атеросклеротичним ураженням артерій нижніх кінцівок, хронічною ішемією IIБ ступеня згідно з класифікацією Фонтейна — Покровського. Вік хворих становив від 53 до 76 років, середній вік — (58,0 ± 2,4) року. Усім хворим проводили комплексну консервативну терапію в умовах стаціонару протягом 10 днів з подальшим амбулаторним лікуванням відповідно до міжнародних рекомендацій (TASK-II, 2007). Залежно від терапії хворих розділили на 2 групи. В основну групу ввійшло 30 пацієнтів, яким у комплексному лікуванні додатково використовували внутрішньовенно 100,0 мл 4,2 % розчину L-аргініну гідрохлориду та перорально розчин L-аргініну аспартату по 5 мл (1 мірна ложка — 1 г препарату) 3 рази на добу під час їжі. Контрольну групу становили 32 пацієнти, які не отримували розчин L-аргініну гідрохлориду та перорально розчин L-аргініну аспартату.

Результати та обговорення. Після проведеного лікування всі хворі відзначили позитивний клінічний ефект. Об’єктивна оцінка результатів показала збільшення дистанції безболісної ходьби після проведеного лікування у хворих обох груп у середньому більш ніж на 100,0 м (p < 0,01) після застосування 4,2 % розчину L-аргініну гідрохлориду в комбінації з L-аргініном аспартатом. Використання названих препаратів також сприяло помітному зниженню інтенсивності болю. Отримані результати демонструють тенденцію до збільшення рівня кісточково-плечового індексу порівняно з контрольною групою. Відзначено позитивний вплив L-аргініну на стан кровообігу в дистальних відділах нижніх кінцівок при їх хронічній ішемії на тлі атеросклерозу.

Висновки. Внутрішньовенне застосування 4,2 % розчину L-аргініну гідрохлориду в поєднанні з пероральним прийомом L-аргініну аспартату в комплексному лікуванні хронічної ішемії нижніх кінцівок IIБ ступеня на тлі атеросклерозу судин мало помітний позитивний клінічний ефект, що виражалося зниженням гостроти больових відчуттів у литкових м’язах під час ходьби і збільшенням дистанції безболісної ходьби зі (182,5 ± 21,4) до (349,1 ± 19,1) м, а також сприяло зростанню показників регіонального систолічного тиску та кісточково-плечового індексу.

Ключові слова: атеросклероз, ішемія нижніх кінцівок, лечение, L-аргінін, хронічна ішемія.

 

L-Аргинин в комплексной терапии хронической ишемии нижних конечностей при атеросклерозе

А. Б. Кутовой, И. В. Люлько, Аммар Амро, Д. А. Кисилевский

Цель работы — оценить эффективность L-аргинина в лечении хронической ишемии нижних конечностей при окклюзионно-стенотических поражениях магистральных сосудов на почве атеросклероза.

Материалы и методы. Обследованы 62 пациента с атеросклеротическим поражением артерий нижних конечностей, с хронической ишемией IIБ степени согласно классификации Фонтейна — Покровского. Возраст больных составил от 53 до 76 лет, средний возраст — (58,0 ± 2,4) года. Всем больным проводили комплексную консервативную терапию в условиях стационара в течение 10 дней и с последующим амбулаторным лечением в соответствии с международными рекомендациями (TASK-II, 2007). В зависимости от терапии больных разделили на 2 группы. В основную группу вошло 30 пациентов, которые в комплексе лечения дополнительно принимали внутривенно 100,0 мл 4,2 % раствора L-аргинина гидрохлорида и перорально раствор L-аргинина аспартата по 5 мл (1 мерная ложка — 1 г препарата) 3 раза в сутки во время еды. Контрольную группу составили 32 пациента, которые не получали раствор L-аргинина гидрохлорида и перорально раствор L-аргинина аспартата.

Результаты и обсуждение. После проведенного лечения все больные отметили положительный клинический эффект. Объективная оценка результатов показала увеличение дистанции безболевой ходьбы после проведенного лечения у больных обеих групп в среднем более чем на 100,0 м (p < 0,01) после применения 4,2 % раствора L-аргинина гидрохлорида в комбинации с L-аргинином аспартатом. Использование названных препаратов также способствовало заметному снижению интенсивности боли. Полученные результаты демонстрируют тенденцию к увеличению уровня лодыжечно-плечевого индекса по сравнению с контрольной группой. Отмечено положительное влияние L-аргинина на состояние кровообращения в дистальных отделах нижних конечностей при их хронической ишемии на почве атеросклероза.

Выводы. Внутривенное применение 4,2 % раствора L-аргинина гидрохлорида в сочетании с пероральным приемом L-аргинина аспартата в комплексном лечении хронической ишемии нижних конечностей IIБ степени на почве атеросклероза сосудов имело заметный положительный клинический эффект, что выражалось снижением остроты болевых ощущений в икроножных мышцах при ходьбе и увеличением дистанции безболевой ходьбы с (182,5 ± 21,4) до (349,1 ± 19,1) м, а также способствовало росту показателей регионального систолического давления и лодыжечно-плечевого индекса.

Ключевые слова: атеросклероз, ишемия нижних конечностей, лечение, L-аргинин, хроническая ишемия.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

12. Огляди

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Потенційна діагностична та прогностична роль мікро-РНК як біологічних маркерів виникнення і прогресування серцевої недостатності

О. Є. Березін, О. О. Кремзер

У цьому огляді розглядається потенційна роль різних тканинно-специфічних мікро-РНК як маркерів серцево-судинного ремоделювання та індикаторів прогресування серцевої недостатності (СН). Різну експресію різних молекул мікро-РНК в кардіоміоцитах і на поверхні мононуклеарних клітин, що циркулюють, реєстрували за фізіологічних умов, тяжкої хронічної СН і в пацієнтів з дилатаційною кардіоміопатією. Крім того, встановлено, що у хворих із тяжкою СН рівень мікро-РНК, що циркулює, може відображати тяжкість діастолічної та систолічної дисфункції міокарда. Оскільки кожна мікро-РНК може бути пов'язана з масивом односпрямованих процесів, потенційна можливість керування подібними сигналами розглядається як обнадійлива щодо перспективи реверсії патологічного кардіального ремоделювання. Багато дослідників уважають, що мікро-РНК можуть становити не тільки потенційні молекулярні мішені для фармакотерапії, а й, можливо, індикатори ризику настання несприятливих клінічних результатів при хронічній СН. Наведено та обговорюються дані, що впливають на діагностичний і прогностичний потенціал різних мікро-РНК у пацієнтів з дисфункцією міокарда.

Ключові слова: мікро-РНК, серцева недостатність, кардіоваскулярне ремоделювання, діагностична та прогностична значущість.

 

Потенциальная диагностическая и прогностическая роль микро-РНК как биологических маркеров возникновения и прогрессирования сердечной недостаточности

А. Е. Березин, А. А. Кремзер

В настоящем обзоре рассматривается потенциальная роль различных ткане-специфичных микро-РНК как маркеров кардиоваскулярного ремоделирования и индикаторов прогрессирования сердечной недостаточности (СН). Различную экспрессию разных молекул микро-РНК в кардиомиоцитах и на поверхности циркулирующих мононуклеарных клеток регистрировали при физиологических условиях, тяжелой хронической СН и у пациентов с кардиомиопатией дилатационного типа. Кроме того, установлено, что у больных с тяжелой СН уровень циркулирующей микро-РНК может отражать тяжесть диастолической и систолической дисфункции миокарда. Поскольку каждая микро-РНК может быть связана с массивом однонаправленных процессов, потенциальная возможность управления подобными сигналами рассматривается как многообещающая в отношении перспективы реверсии патологического кардиального ремоделирования. Многие исследователи полагают, что микро-РНК могут представлять не только потенциальные молекулярные мишени для фармакотерапии, но и, возможно, индикаторы риска наступления неблагоприятных клинических исходов при хронической СН. Приведены и обсуждаются данные, затрагивающие диагностический и прогностический потенциал различных микро-РНК у пациентов с дисфункцией миокарда.

Ключевые слова: микро-РНК, сердечная недостаточность, кардиоваскулярное ремоделирование, диагностическая и прогностическая ценность.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

13. Огляди

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Хронічна правошлуночкова серцева недостатність: диференційований підхід до лікування

Л. Ф. Конопльова

Ціла низка захворювань і станів супроводжується розвитком первинної правошлуночкової серцевої недостатності (ПШСН) без попередньої лівошлуночкової. В огляді наведено сучасні відомості про патогенез розвитку та можливості корекції ПШСН при хронічному легеневому серці, тромбоемболії легеневої артерії, захворюваннях, яким притаманна легенева артеріальна гіпертензія, природжених вадах серця. Докладно обговорюються групи препаратів, котрі використовують для медикаментозного лікування ПШСН, та особливості їхнього застосування в різних контингентів хворих. Значну увагу в огляді приділено найпоширенішим формам ПШСН, що розвиваються в пацієнтів із захворюваннями лівих відділів серця й водночас залишаються найменш вивченими на сьогодні. Розглянуто причини й механізми розвитку легеневої артеріальної гіпертензії і ПШСН, які асоціюються із систолічною й діастолічною дисфункцією лівого шлуночка, а також методи діагностики, що дають змогу об’єктивно диференціювати випадки пасивної і реактивної, надмірної легеневої артеріальної гіпертензії. Особливо наголошено, що у зв’язку із різноманіттям форм ПШСН й відповідно до сучасних уявлень про етіологію і патогенез їхнього розвитку класифікація хронічної серцевої недостатності за М. Д. Стражеском та В. Х. Василенком не може бути застосована у випадках, коли ПШСН розвивається первинно, без попередньої лівошлуночкової, а лікування різних захворювань, яким притаманна ПШСН, потребує обов’язкового врахування особливостей їхнього розвитку.

Ключові слова: серцева недостатність, правошлуночкова серцева недостатність, легенева гіпертензія, легенева артеріальна гіпертензія.

 

Хроническая правожелудочковая сердечная недостаточность: дифференцированный подход к лечению

Л. Ф. Коноплёва

При целом ряде заболеваний и состояний развивается первичная правожелудочковая сердечная недостаточность (ПЖСН) без предшествующей левожелудочковой. В обзоре приведены современные представления о патогенезе развития и возможностях коррекции ПЖСН при хроническом легочном сердце, тромбоэмболии легочной артерии, патологиях, сопровождающихся легочной артериальной гипертензией, врожденных и приобретенных пороках сердца. Подробно рассмотрены группы препаратов, используемых для медикаментозного лечения ПЖСН, и особенности их применения у разных групп пациентов.Значительное внимание в обзоре уделено наиболее распространенным формам ПЖСН, развивающимся у больных с заболеваниями левых отделов сердца и в то же время остающимися наименее изученными на сегодняшний день. Описаны причины и механизмы развития легочной гипертензии и ПЖСН, ассоциированных с систолической и диастолической дисфункцией левого желудочка, а также методы диагностики, позволяющие объективно дифференцировать случаи с пассивной и реактивной, избыточной легочной артериальной гипертензией. Особо подчеркнуто, что в связи с многообразием форм ПЖСН и в соответствии с современными представлениями об этиологии и патогенезе их развития классификация хронической сердечной недостаточности по Н. Д. Стражеско и В. Х. Василенко не может применяться в случаях, когда ПЖСН развивается первично, без предшествующей левожелудочковой. Лечение же различных заболеваний, при которых развилась ПЖСН, требует обязательного учета особенностей их развития.

Ключевые слова: сердечная недостаточность, правожелудочковая сердечная недостаточность, легочная гипертензия, легочная артериальная гипертензия.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

14. Огляди

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Pідкісна васкулярна пухлина різної локалізації — епітеліоїдна гемангіоендотеліома

В. М. Рудіченко

Огляд літератури присвячено одній із форм гемангіоендотеліоми — епітеліоїдній, яка є рідкісною судинною пухлиною та проміжною за своїми морфологічними ознаками й біологічною поведінкою поміж гемангіомою та звичайною ангіосаркомою. Наукова література повідомляє про випадки епітеліоїдної гемангіоендотеліоми в печінці, легені, гастроінтестинальному тракті, голові та шиї, центральній нервовій системі, судинах, серці та кістках. Пухлина добре диференційована, ендотеліальна, з непередбачуваною поведінкою.

Ключові слова: гемангіоендотеліома, епітеліоїдна, судинна пухлина, гемангіома, ангіосаркома.

 

Редкая васкулярная опухоль различной локализации — эпителиоидная гемангиоэндотелиома

В. М. Рудиченко

В статье приведен обзор литературы по одной из форм гемангиоэндотелиомы — эпителиоидной, редкой сосудистой опухоли, которая является промежуточной по своим морфологическим признакам и биологическому поведению между гемангиомой и обычной ангиосаркомой. Научная литература сообщает о случаях эпителиоидной гемангиоэндотелиомы в печени, легком, гастроинтестинальном тракте, голове, шее, центральной нервной системе, сосудах, сердце и костях. Опухоль является хорошо дифференцированной, эндотелиальной, с непредсказуемым поведением.

Ключевые слова: гемангиоэндотелиома, эпителиоидная, сосудистая опухоль, гемангиома, ангиосаркома.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

15. Огляди

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Патологічні деформації внутрішніх сонних артерій у дітей: етіологія, патогенез, клінічні та патоморфологічні зміни, підходи до лікування

Ю. І. Кузик

Патологічна деформація внутрішньої сонної артерії (ВСА) у дітей — поширена аномалія. Це природжена ангіодисплазія, що характеризується спадковою схильністю. Патологічна деформація ВСА може бути причиною цереброваскулярної недостатності в дитячому віці. Церебральна ішемія виникає внаслідок локальних порушень кровоплину в артерії, що зумовлює зниження швидкості в церебральних судинах. Існує два підходи до лікування — терапевтичний і хірургічний.

Ключові слова: патологічна деформація внутрішньої сонної артерії, етіологія, порушення мозкового кровообігу, діти, лікування.

 

Патологические деформации внутренних сонных артерий у детей: этиология, патогенез, клинические и патоморфологические изменения, подходы к лечению

Ю. И. Кузык

Патологическая деформация внутренней сонной артерии (ВСА) у детей является распространенной аномалией. Это врожденная ангиодисплазия, имеющая наследственную предрасположенность. Патологическая деформация ВСА может быть причиной цереброваскулярной недостаточности в детском возрасте. Церебральная ишемия возникает вследствие локальных нарушений кровотока в артерии, что обусловливает снижение скорости в церебральных сосудах. Существует два подхода к лечению — терапевтический и хирургический.

Ключевые слова: патологическая деформация внутренней сонной артерии, этиология, нарушения мозгового кровообращения, дети, лечение.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

16. Сторінки в історії

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Історія розвитку ендоваскулярних методів діагностики і лікування захворювань серця і судин в Україні

Ю. В. Панічкін

Нині транскатетерна техніка в кардіології досягла високого рівня розвитку. Із прикладної спеціальності вона перетворилася на самостійний напрям медицини, пропонуючи нові ефективні малотравматичні методи лікування. Практично щороку з’являються нові високотехнологічні методики і пристрої. У статті описано історію техніки катетеризації серця та судин в Україні на межі ХХ та ХХІ століть.

Ключові слова: катетеризація серця і судин, баллонна вальвулопластика, стентування артерій, ендопротезування аорти, транскатетерне закриття дефектів перегородок серця.

 

История развития эндоваскулярных методов диагностики и лечения заболеваний сердца и сосудов в Украине

Ю. В. Паничкин

В настоящее время транскатетерная техника в кардиологии достигла высокого уровня развития. Из прикладной специальности она превратилась в самостоятельное направление медицины, предлагая новые эффективные малотравматичные методы лечения. Практически ежегодно появляются новые высокотехнологические методики и устройства. В статье описана история техники катетеризации сердца и сосудов в Украине на рубеже ХХ и ХХI веков.

Ключевые слова: катетеризация сердца и сосудов, баллонная вальвулопластика, стентирование артерий, эндопротезирование аорты, транскатетерное закрытие дефектов перегородок сердца.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

Анонс свіжого номера

№4(60) // 2017

Cover preview

Новини

Авторизація



Notice: Undefined variable: err in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/blocks/news.php on line 50





Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»